Чому CPA-угоди зі стримерами часто не окупаються для рекламодавців

CPA-угоди зі стримерами виглядають як простий і безпечний спосіб масштабування: великі охоплення, потік реєстрацій і прогріта аудиторія. Але в iGaming  модель усе частіше сприймають не як точку росту, а як джерело системних втрат.

У матеріалі розбираємо, чому угоди зі стрімерами на практиці часто не працюють: які механіки призводять до втрат, де зникає економіка і на що варто звертати увагу перед тестами.

Великі охоплення ≠ цінна аудиторія

У багатьох CPA-угодах оператори орієнтуються на кількість підписників стримерів, вважаючи, що великі охоплення гарантують нових гравців, що на практиці часто не працює.

Велика частина підписників стримерів можуть бути не потенційними гравцями: це випадкові глядачі, які не зацікавлені у гемблінгу, а перший депозит робиться переважно імпульсивно — під час стриму або за обіцяний бонус.

На практиці залученість  таких користувачів часто  низька, а частка тих, хто робить повторний депозит, невелика. Це означає, що навіть при формально окупній кампанії оператор отримує трафік з обмеженою довгостроковою цінністю.

Deposit-refund схеми

Однією з найнебезпечніших схем у CPA-угодах є депозит-рефанд. Стримери домовляються з глядачами: після внесення першого депозиту вони повертають гроші, а афілейт отримує виплати.

Формально гравець зареєструвався і зробив депозит, але насправді гроші пішли назад гравцю, а акаунт більше не активний. Дані про FTD є, але реального доходу немає.

Як наслідок — витрати, які ніколи не окупляться. Такий вид маніпуляцій важко відслідкувати без прозорого трекінгу та контролю.

Фокус лише на FTD

У багатьох CPA-угодах оператори оцінюють ефективність кампанії виключно за першим депозитом. Кількість FTD стає головним KPI, а реальна цінність гравця, така як повторні депозити, ставки та утримання, можуть ігноруватися.

На практиці більшість користувачів обмежуються першим депозитом і рідко повертаються для повторних внесків. Через це ARPU і LTV часто залишаються нижчими за CPA-виплату, навіть якщо формально план по FTD виконано.

Це створює ілюзію прибутковості: статистика виглядає позитивною, але вже протягом 30-60 днів угода перестає окуповуватися, а бюджети зливаються  без довгострокової цінності.

Агресивне масштабування без тестування

Оператори часто намагаються швидко масштабувати CPA-угоди, спираючись на перші позитивні цифри. Замість поетапного тестування трафіку бюджети одразу збільшуються, а кількість інтеграцій росте.

У результаті зростає не лише обсяг залучених гравців, а й частка неякісного трафіку. Аудиторія залишається слабо зацікавленою в продукті, а перший депозит робиться під впливом стриму або бонусу.

Це призводить до швидкого зростання витрат при відсутності пропорційного зростання доходу. CPA формально відпрацьовується, але економіка кампанії руйнується вже на етапі масштабування.

Відсутність контролю за якістю трафіку

У багатьох CPA-угодах оператори фактично працюють всліпу. Оплата за трафік відбувається одразу — за кліки, реєстрації та FTD — ще до того, як з’являється можливість реально оцінити якість залучених гравців.

Формально всі умови виконані: є кліки, реєстрації та перші депозити. Але за цими показниками можуть стояти мотивований трафік, мультиакаунти або інші схеми, що не створюють реальної цінності для бізнесу.

У підсумку аналітика й антифрод-інструменти починають працювати вже постфактум, коли бюджет витрачений. Оператор бачить проблему не на рівні KPI, а у вигляді постійних збитків і відсутності зростання, навіть при стабільному потоці FTD.

Швидке вигорання аудиторії 

Навіть якщо стример здатен привести певну кількість FTD, цей ресурс може швидко вичерпатися. Аудиторія стримера обмежена, і більшість людей, які були готові зареєструватися, роблять це в перші дні або тижні співпраці.

Після цього кампанія різко просідає: нових гравців майже немає, а стример продовжує вимагати ті самі умови або нові бюджети. Для оператора це означає повторні витрати без масштабування результату.

У підсумку CPA-модель перестає працювати вже після короткого періоду. Стример переходить до іншого оператора, а платформа залишається з разовим, неякісним трафіком без можливості довгострокового зростання.

Репутаційні ризики та токсичний контекст просування

Співпраця зі стримерами часто відбувається без оцінки репутаційного фону та контексту, в якому бренд оператора з’являється перед аудиторією. Оператори фокусуються на охопленні й кількості переходів, ігноруючи те, з чим саме асоціюється конкретний стример.

У багатьох випадках аудиторія приходить не за продуктом, а за скандалом або хайпом. Бренд казино вбудовується в токсичний контент, що знижує довіру до платформи та формує негативне сприйняття ще до першого депозиту.

У довгостроковій перспективі це б’є не лише по конкретній CPA-кампанії, а й по загальному іміджу оператора. Навіть якщо формально трафік згенерований, асоціація з проблемними стримерами може коштувати дорожче, ніж прямі фінансові втрати.

Чим СРА-угоди обертаються для операторів

CPA-угоди зі стримерами приваблюють великими охопленнями, публічністю та хайпом, створюючи ілюзію швидкого залучення нових гравців. Часто фокус зміщується на реєстрації та FTD, тоді як довгострокова цінність користувача ігнорується.

Якщо значна частина трафіку складається з акаунтів з одним депозитом і мінімальною подальшою активністю, платіжний профіль оператора може виглядати для PSP нестабільним. Такий патерн іноді трактують як ознаку високоризикового або мотивованого трафіку, що підвищує увагу з боку платіжних провайдерів. У результаті це може призводити до додаткових перевірок, затримок виплат, перегляду комісій або обмежень окремих платіжних методів у конкретних ГЕО.

Щоб уникнути цього, оператору критично важливо перевіряти аудиторію стримера, сегментувати трафік, оцінювати post-deposit поведінку (retention, повторні депозити, ARPU) та переходити до гібридних моделей CPA+RevShare, де винагорода прив’язана до реального доходу, а не одноразового депозиту.

Реальні кейси на прикладі польських стримерів 

Деякі польські стримери, такі як Адріан Чос, Рафонікс, Дон Касьо та Адріан Полак, пропонують просування казино через свої канали: Instagram, Telegram або прямі трансляції. У них велика аудиторія, але більша частина підписників — випадкові користувачі або неповнолітні. Через це коефіцієнт конверсії та повторних депозитів залишається дуже низьким.

Часто використовується схема повернення депозитів через BLIK: гравець робить перший депозит, а потім отримує гроші назад від стримера. Оператор формально фіксує FTD і виплачує CPA, але реального доходу немає. 

Наслідки для оператора — фінансові втрати, падіння ROI, витрачені ресурси команди та додаткові репутаційні ризики. Складність виявлення схеми робить такі угоди ризиковими і непридатними для довгострокового масштабування.

Статистика стримера Дона Касьо — різке зростання глядачів, ймовірно, через ботів

Дослідження підтверджують, що проблеми виникають не лише через окремих стримерів. Аналітика Makeberry Affiliates виділяє найпоширеніші помилки партнерів: завищені ставки за низькоякісний трафік, погано сегментовані аудиторії, ризиковані креативи та занадто агресивне масштабування кампаній. 

В результаті оператори отримують низьке утримання гравців, зниження LTV та призупинення кампаній, навіть якщо формально KPI здаються виконаними.

Висновки

CPA-стримінг сам по собі не гарантує прибутку. Без перевірки стримерів, контролю трафіку та нормальної аналітики він швидко перетворюється з каналу росту на джерело збитків. Фокус на охопленнях, реєстраціях і FTD створює ілюзію ефективності: гравці не повертаються, ROI падає, а бюджети зливаються на неякісний трафік.

Оптимальна стратегія — тестування малими бюджетами, оцінка post-deposit поведінки та перехід від чистого CPA до гібридних моделей (CPA+RevShare), де оплата залежить від реального доходу.